Розробка науково-методичних засад технології структурного передбачення та рекомендацій щодо її використання в інноваційних проектах електромеханіки

Вперше виявлено детерміновану відповідність між прогресуючою різноманітністю створюваних спеціалістами електромеханічних об’єктів та систем і елементним базисом періодичної системи електромагнітних елементів та їх генетичною інформацією. Науково доведено, що наявність такої закономірності визначається фундаментальними принципами збереження генетичної інформації цілісних елементарних електромагнітних структур, генетичні коди яких містять інформацію як відносно відомих, так і потенційно можливих різновидів структур, що допускаються генетичними принципами структуротворення. Пізнання фундаментальних принципів збереження і генетичної організації в електромеханічних системах, формою подання яких є періодична структура Генетичної класифікації первинних джерел електромагнітного поля, відкриває можливість реалізувати технологію структурного передбачення об’єктів і систем, що функціонують на принципах електромеханічного перетворення енергії, і здійснити перехід від еволюції, що спостерігається, до стратегії керованої еволюції з гарантованим інноваційним ефектом.

За результатами досліджень вперше визначено ієрархію рівнів подання знань, відповідний елементний і аксіоматичний базис, а також визначено рівні і відповідні класи задач генетичного і структурного передбачення. Вперше розроблено генетичні моделі геномного, популяційного, видового, системного і міжсистемного (міждисциплінарного) рівнів, які наділені прогностичною функцією і забезпечують постановку і розв’язання широкого кола задач передбачення та інноваційного синтезу нових електромеханічних об’єктів різного рівня складності. Вперше розроблено методологію геномного аналізу на рівні довільних видів і функціональних класів електромеханічних систем, що дозволяє здійснювати розпізнавання генетичної інформації (генетичних кодів) об’єктів, що створено за всю історію розвитку електромеханіки, і тим самим визначити їх таксономічний статус, генетичну природу і місце в загальній системі класів об’єктів, що еволюціонують. Вперше створено концептуальні основи створення генетичних банків інновацій, що здатні концентрувати систематизовану інформацію за результатами передбачення. Наявність спадкового взаємозв’язку між високоупорядкованим елементним базисом періодичної системи елементів і реальними об’єктами, що еволюціонують у часі, дозволила вперше в технічних науках розробити теорію і практику еволюційних експериментів, за допомогою яких отримано підтвердження достовірності теоретичних положень генетичної теорії еволюції і методології структурного передбачення електромеханічних систем.
Розроблені теоретичні положення і методологія передбачення пройшли ґрунтовну наукову та інженерну апробацію при розв’язанні низки проектів інноваційного спрямування. За результатами досліджень розроблено конкретні рекомендації щодо перспективних напрямів використання і подальшого розвитку започаткованого наукового напряму в науці, освіті та інноватиці.